Про розвиток агрострахування на основі Технологічної картки

опубліковано 18 вер. 2017 р., 00:48 Igor Lubashenko   [ оновлено 18 вер. 2017 р., 01:16 ]
Любашенко Ігор Леонідович 
Директор ТОВ «Українські страхові технології»
www.ins.com.ua
 
Про розвиток страхування в аграрному секторі економіки України на основі Технологічної картки

Аграрний сектор – найважливіша частина економіки України, тому його страховий захист від можливих збитків в наслідок різного роду ризиків – актуальна практична проблема.

Необхідність розвитку страхування в аграрному секторі обумовлена цілим рядом фундаментальних факторів серед яких:     
  • виключне значення по масштабу, місцю і ролі аграрного сектора в забезпеченні населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною для переробки; 
  • кількість і вартість зайнятих в аграрному секторі матеріальних і трудових ресурсів, наявна і постійно зростаюча матеріально технічна база, готова продукція, сировина, які самі по собі потребують страхового захисту; 
  • обсяги необхідних вкладень в аграрний сектор, необхідність постійного інвестування в вигляді матеріальних, енергетичних і трудових витрат (добрива, засоби захисту рослин від шкідників, паливо-мастильні матеріали, електроенергія, насіння, техніка, людська праця) і необхідність їх захисту; 
  • підвищена, в порівнянні з іншими галузями економіки, залежність від природних умов ( надлишок або недостатність тепла і вологи для оптимального розвитку рослинництва, хвороби, шкідники, стихійні лиха і т.і.) що не тільки відображається на кінцевому результаті щорічного господарювання, але і може призвести до повної втрати всього того, що було вкладено сільськогосподарське виробництво в тому чи іншому господарстві або навіть в цілому регіоні країни; 
  • законодавча неурегульованість захисту аграрного сектору з боку держави в цілому і фактично відсутність страхового захисту окремого сільськогосподарського виробника зокрема ( власність на землю і її захист, джерела фінансування, компенсація можливих збитків і т.і.).
Разом з тим, навіть ці фундаментальні фактори самі по собі не дають можливості автоматично реалізувати страховий захист аграрного сектора в силу цілого ряду причин, найважливішими з яких є:
  • відсутність єдиної (багатоваріантної) політики з питань страхування ризиків аграрного сектору, в тому числі сучасних методик страхування сільськогосподарських ризиків; 
  • нестабільність економічного розвитку і раціональних взаємовідносин аграрного сектора з іншими галузями економіки; 
  • недостатність у сільськогосподарських виробників обігових коштів, в тому числі для сплати за страхові послуги; 
  • правове не врегулювання питань компенсації витрат на страхування сільськогосподарським виробникам і забезпечення обов'язкового страхування в аграрному секторі; 
  • специфічний менталітет сільськогосподарських виробників в відношенні до страхування, відсутність розуміння необхідності реального страхового захисту сільськогосподарського виробництва від реально існуючих ризиків.
В зв’язку з постійно зростаючим значенням ризиків, які завжди притаманні аграрному сектору економіки і які можуть призвести до значних збитків в любій частині виробництва, об’єктивно необхідними є всі види страхового захисту – майнове, відповідальності і особисте.
 
В умовах відсутності централізованого захисту виробників сільськогосподарської продукції від негативного впливу стихійних явищ та інших ризиків, який би забезпечувався б бодай частковим фінансуванням витрат на страхування з державного бюджету або з спеціально сформованих для цього фондів, невизначеності і абстрактності системи обов’язкового страхування ризиків сільськогосподарських підприємств, особливе значення сьогодні повинно приділятись добровільному страхуванню ризиків виробників сільськогосподарської продукції шляхом об’єднання зусиль страхових компаній на основі єдиної методики, яка враховує реальні витрати на вирощування сільськогосподарських культур і є відносно недорогою.
 
Що потрібно страхувати в сільському господарстві?
  1. Майно, яке складає матеріально-технічну сільськогосподарського виробництва. 
  2. Технологію вирощування сільськогосподарської продукції. 
  3. Вирощену сільськогосподарську продукцію. 
  4. Вантажоперевезення сільськогосподарської продукції. 
  5. Відповідальність сільськогосподарських виробників за якість продукції. 
  6. Цивільну відповідальність сільськогосподарських підприємств. 
  7. Працівників сільськогосподарських підприємств. 
  8. Комерційні ризики по зобов’язанням сільськогосподарських підприємств, в тому числі і по кредитним угодам з забезпеченням їх заставним майном. 
Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва перебуває у прямій залежності й від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику сільськогосподарських підприємств.
 
Одна з галузей сільськогосподарського виробництва – рослинництво є найбільш ризиковим в аграрному секторі економіки України. Вирощування сільськогосподарських культур проводиться переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут суттєво впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які не піддаються точному прогнозуванню.
 
Об`єктами які потерпають від реально існуючих ризиків, пов’язаних з кліматичними особливостями регіонів України, в рослинництві є зернові (озимі та ярові), зернобобові, технічні, овочеві, баштанні, кормові культури, урожай садів, ягідників, виноградників.
 
Страховими подіями при страхуванні урожаю сільськогосподарських культур визнаються виняткові для даного регіону метеорологічні умови. Вони досить різноманітні: мороз, повінь, град, злива, буря, сель, посуха, пожежа і т.і.
 
На прохання страхувальника перелік страхових подій може бути доповнено або скорочено.
 
За старою методикою у рослинництві розмір страхових платежів сільськогосподарських підприємств встановлювався, спираючись на середній застрахований урожай кожної культури, на ціни на неї, площі посіву та страхові тарифи. Підсумовуючи врожайність за останні п`ять років, можна розрахувати середню врожайність, а потім грошову оцінку виходу продукції з 1 гектара. Оцінка середнього 5-річного врожаю впливала на визначення обсягу страхового відшкодування, а значить, і на величину платежів страхувальника. Платежі обчислювались з вартості врожаю на всю площу посіву і ставок страхових платежів. Застосовувалась диференціація тарифів за видами (групами) культур, за регіональною ознакою ( по областям), а нерідко й по окремим районам.
 
Страхова сума і страхові платежі, ці надзвичайно важливі показники, визначають взаємовідносини між сторонами страхового договору і в методиці “Страхування ризиків вирощування сільськогосподарських культур підприємствами України всіх форм власності”, яка пропонується для використання, обчислюються на підставі даних про витрати сільськогосподарського підприємства на вирощування сільськогосподарської культури, які відносяться на собівартість продукції.
 
Кожна сільськогосподарська культура потребує певної технології вирощування. В сільськогосподарському підприємстві технологія по кожній культурі має конкретний фінансовий план у вигляді технологічної карти, яка і лягає в основу визначення страхової суми.
 
Прийнятно до особливостей сільськогосподарського виробництва страхова сума визначається, як планові витрати сільськогосподарського підприємства на вирощування врожаю. Але такі витрати не можуть бути більші за нормативні для конкретної сільськогосподарської культури, конкретної сільськогосподарської зони (полісся, степ, лісостеп).
 
Найважливіші фактори, які впливають на стан і розвиток рослинництва ( рівень врожайності) це загальні планово-нормативні витрати на 1 гектар посівної площі сільськогосподарської культури:
  • Матеріально-технічна база (сільськогосподарська техніка, її якість і кількість); 
  • Площі сільськогосподарських земель; 
  • Валова продукція в ціновому і об’ємному виразі; 
  • Добрива; 
  • Паливо-мастильні матеріали; 
  • Якість насіння; 
  • Засоби захисту рослин; 
  • Дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур; 
  • Виробничий персонал, спеціалісти та їхній фонд заробітної плати; 
Витрати на страхування не відносяться до складу нормативних витрат на вирощування культури, але такі витрати відносяться на собівартість продукції і за згодою страховика можуть бути включені до складу страхової суми.
 
Всі наведені витрати розраховуються страхувальником і затверджуються страховиком при укладанні договору страхування.
 
Страхова сума не може бути більшою ніж сума всіх планово-нормативних витрат господарства на вирощування сільськогосподарської культури. Іншими словами технологічна карта є тим документом який описує і технологію вирощування і розмір необхідних витрат на вирощування сільськогосподарської культури.
 
Господарство не завжди має можливість довести фактичні витрати до рівня нормативних. Відсутність достатнього обсягу обігових коштів в господарстві призводить до використання насіння не вищої якості, вноситься менша від нормативної кількість мінеральних добрив, використовуються частково засоби захисту рослин від шкідників і т.і.
 
І, якщо господарство сплатило страховий внесок, розраховуючи на нормативні витрати, а фактично витратило на вирощування врожаю менше коштів ніж планувало страхова компанія може повернути підприємству сплачені понад страхового тарифу суми, або за згодою з підприємством зараховти такі суми до наступних страхових внесків.
 
Для обґрунтованого вирішення питання про величину страхового відшкодування по старій методиці першочергове значення має встановлення факту настання страхової події і ступеня пошкодження або повної загибелі посівів чи посадок.
 
При старій методиці розрахунку збитку використовувались аналітичні залежності, вираження яких різне, залежно від реального стану двох факторів: чи сталося повна загибель урожаю, чи було лише його зниження; з якою метою використовувалась пошкоджена культура - на корм худобі чи для одержання запланованої основної продукції.
 
При повній загибелі врожаю застрахованої культури на всій площі для обчислення збитку застосовувалась аналітична залежність.
 
Зб = Св х Зп , де
Зб - загальний збиток від загибелі урожаю на всій площі посіву чи посадки;
Св - середньорічна врожайність за п`ять попередніх років, виражена в грошовій формі;
Зп - загальна площа посіву культури.
 
Якщо було зниження середнього урожаю на загальній площі, то застосовувалась формула розрахунку збитку
Зб = (С в-С впр) х Зп, де
 
Свпр - середня грошова оцінка в поточному році.


Бували і випадки, коли господарство висіває культуру для одержання зерна чи бобів, але після стихійного лиха і її пошкодження змушене використовувати цю культуру повністю або частково для випасу або на силос. У такій ситуації для встановлення збитку необхідно зробити грошову оцінку одержаного майна, зеленої маси, сіна чи силосу.
 
Зб = (Зц х У - Зц1 х У1) х Зп, де
Зц - закупівельна ціна 1ц основної продукції;
У - урожай основної продукції з 1га у центнерах;
Зц1 - закупівельна ціна 1ц не основної продукції;
У1 - урожай не основної культури з 1га у центнерах.
 
За методикою, яка пропонується, розмір збитку сільськогосподарського підприємства визначається як різниця між вартістю зібраного урожаю застрахованої культури і фактичними витратами на її вирощування.
 
Зб = Зц х У х Зп - Витр х Зп , де
Зц - закупівельна ціна 1ц основної продукції;
У - урожай основної продукції з 1га у центнерах;
Зп - загальна площа посіву;
Витр - витрати господарства на 1га посіву;
Зп - загальна площа посіву.
 
Якщо вартість зібраного урожаю більше вартості витрат господарства на його вирощування страхове відшкодування не сплачується. Коли витрати господарства більше вартості зібраного урожаю страховик відшкодовує страхувальнику суму завданого збитку, але завжди не більше суми всіх витрат на вирощування урожаю застрахованої культури.
 
Фактичні витрати сільськогосподарського підприємства визначаються на основі бухгалтерського обліку шляхом проведення аудиторської перевірки, яку страховик може провести при настанні страхового випадку.
 
Вартість зібраного урожаю сільськогосподарської культури визначається на основі цін, які склалися на українських сільськогосподарських біржах на час збирання урожаю культури.
 
Як приклад використання викладеної вище методики наводимо наступні розрахунки:
 
Розрахунок за старою методикою Розрахунок за новою методикою
 
Урожайність середня - 40 ц/га            Витрати господарства на 1га – 10 000 грн
Площа - 100 га.                                    Площа - 100 га.
Вартість - 8000 грн./ тона                    Страховий тариф - 3%
Страховий тариф - 10%                        Страхова сума – 1000 000,00 грн.
Страхова сума – 3 200 000,00 грн.
Страховий внесок - 320 000,00 грн.    Страховий внесок – 30 000,0 грн. 
 
Урожай загинув повністю
Страхове відшкодування 3 200 000,00 грн. Страхове відшкодування – 1000 000,00 грн.
 
Особливість укладання договорів страхування по новій методиці з сільськогосподарськими підприємствами визначається наступним.
 
Договори страхування укладаються на підставі заяви, яку сільськогосподарське підприємство подає страховій компанії. Крім заяви на страхування сільськогосподарське підприємство зобов`язане надати технологічну карту вирощування культури, яка приймається на страхування. Технологічна карта містить в собі термін виконання агротехнічної операції по культурі і планову вартість цього агротехнічного заходу. Планова вартість всіх агротехнічних операцій приймається страховою компанією для розгляду і визначення страхової суми і страхового тарифу. Технологічна карта повинна бути затверджена керівником господарства.
 
В прикладі наведено середній страховий тариф 3%. Це тариф який розраховано за статистичними даними Державного комітету статистики для України в цілому для озимої пшениці за останні 10 років. Звісно, що для кожного району, кожної області, кожної кліматичної зони тарифи будуть різними.
 
Що впливає на формування тарифу? По перше статистичні дані. Чим стабільніший урожай на протязі останніх 10 або 5 років, тим нижчий тариф дають розрахунки. Коли б на протязі 10 років господарства України збирали незмінно по 40 центнерів озимої пшениці тоді б необхідність страхування відпала б зовсім. Але це мрія всієї держави.
 
Орієнтовні дані по озимій пшениці для України:
 
Рік Площа збирання (тис.га) Урожайність (ц. з 1га)
2010    7549,2     40,2
2011    6977,3    30,3
2012    6294,3    30,9
2013    5726,1    38,0
2014    4453,1    30,8
2015    5299,3    30,1
2016    5746,5    23,2
2017    6327,9    28,5
 
Коливання урожайності відображують всі складові, які впливають на цей показник.
 
Статистичні данні зафіксували всі ризики які вже сталися при вирощування озимої пшениці на Україні за минулі роки.
 
Насамперед це вплив кліматичних особливостей України на сільське господарство. Але не тільки природні явища впливають на урожайність. Фінансовий стан сільськогосподарських виробників – недостатність обігових коштів, зношена сільськогосподарська техніка, форми господарювання можуть мати ще більший вплив на результати господарювання ніж природні катаклізми. Крім цього на страховий тариф має опосередкований вплив вірогідність статистичних даних.
 
Все перелічене безперечно формує страховий тариф за методикою, яка пропонується. Але найбільший впливає на оцінку ризику при страхуванні сільськогосподарських культур рентабельність вирощування сільськогосподарської культури. Наведений в прикладі тариф розраховано для вирощування озимої пшениці з рентабельністю 35%. При рентабельності вирощування тієї ж озимої пшениці 100% страховий тариф брутто становить 0,72%.
 
Наявність технологічної карти, в якій відображені ресурсні можливості сільськогосподарського підприємства, стан сільськогосподарської техніки дає можливість страховій компанії з великою долею вірогідності визначити беззбиткову для страхової компанії урожайність сільськогосподарської культури яка приймається на страхування і прийняти рішення про надання страхового захисту.
 
Беззбиткова урожайність це термін який витікає з запропонованої методики. Він означає кількість зібраного урожаю по валу застрахованої культури при якій страхова компанія страхове відшкодування не сплачує при умові, що вартість беззбиткового урожаю дорівнює витратам господарства на його вирощування.
 
Багатоваріантність цієї позиції страхової компанії очевидна.
 
При сприятливих погодних умовах тобто при мінімальній кількості страхових випадків на території регіону ризик втрати обігових коштів сільськогосподарськими підприємствами мінімальний. Навіть відсутній. В цьому випадку вартість сільськогосподарської продукції на товарних біржах України буде залежати від кількості та якості вирощеної сільськогосподарськими виробниками продукції а також від державної політики в відношенні до аграрного сектору економіки.
 
При несприятливих погодних умовах тобто при максимальній кількості страхових випадків на території регіону ризик втрати обігових коштів сільськогосподарськими виробниками не має максимального значення тому що вартість вирощеного урожаю буде формувати попит на продукцію. Але і в цьому випадку результат сільськогосподарського року теж може залети від політики держави в відношенні сільськогосподарських виробників.
 
Що запропонована методика дає сільськогосподарському підприємству?
 
По перше, це значно менші витрати на страхування, яке вже зараз декларується як обов’язкове для зернових культур і цукрового буряка.
 
По друге впевненість в тому, що страхові компанії зможуть відновити обігові кошти господарства до розмірів необхідних вийти з невдалого сільськогосподарського року з повністю відновленими ресурсами і почати наступний сільськогосподарський рік. Ця впевненість може базуватись на порівняно незначних сумах страхових виплат, які українські страхові компанії фізично таки можуть робити без значної шкоди для своїх сформованих резервів.
 
Запропонована методика дає інвестору сільськогосподарського підприємства гарантоване повернення інвестицій в разі неспроможності сільськогосподарського підприємства розрахуватись з інвестором. Мається на увазі, що ця неспроможність виникла внаслідок кліматичних негараздів, а не якихось інших чинників.
 
Що запропонована методика дає Україні?
 
По перше, це значно менші витрати бюджету при несприятливих погодних умовах.
 
По друге зменшення витрат бюджету на компенсацію сільськогосподарським підприємствам витрат на страхування. 
 

(c) 2017 Ігор Любашенко 
Comments